Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО. ТЕКСТ
12.04.2017, 11:09

Текст, його особливості

Мова належить до унікальних явищ життя людини і суспільства. Вона витворилась разом із ними і є не тільки їхньою найприкметнішою ознакою, а й найнеобхіднішою умовою формування їхньої сутності. Однією з провідних функцій мови є використання її як засіб для спілкування між людьми, обміну інформацією, почуттями, досвідом.

Слід розрізняти поняття «мова» і «мовлення».

Мова — це система фонетичних, лексичних, граматичних одиниць, що використовуються для вираження життєвих реалій у мовленні.

Мовлення — це практичне застосування потенційних можливостей мови як системи знаків у процесі мовленнєвої діяльності, яка може втілюватись у писемній та усній формах.

Мова в її практичному застосуванні (мовленні) виконує насамперед функції спілкування людей і груп людей між собою. Мова — це невичерпний та універсальний засіб спілкування. Мовлення — це практична реалізація ряду життєвих знань і досвіду людей від давнини до сучасності. Комунікативну мету, як правило, не вдається реалізувати в окремому реченні навіть дуже складної будови. Тому головною одиницею мовлення визнано зв'язне висловлювання — текст.

Текст — це змістова, структурно-граматична єдність речень, груп речень, параграфів, розділів та інших мовленнєвих одиниць, у яких ширше і повніше, ніж у реченні, розгортаються і конкретизуються думки, воля, почуття.

У мовленні тексти часто утворюються не лише з речень, а скоріше з їх сукупностей. Бо інформація реченнями не тільки повідомляється, але зміст повідомлення розгортається, тобто навколо змістового стрижня з'являються додаткові повідомлення-речення. Іноді такий змістовий стрижень розподілений між двома, трьома реченнями в тексті. Характерними ознаками тексту є синтаксична єдність, зв'язність складових одиниць, певна інтонаційно-змістова спільність.

З погляду змістовності текст сприймається як закінчене, об'єднане спільною темою змістове ціле. Текст також є продуктом цілеспрямованого мовленнєвого акту.

За прагматичною направленістю (знаряддя акту спілкування між адресатом і адресантом із певною метою) текст має свою інформативну наповненість, тобто висвітлює окремий фрагмент мовної картини світу з різним ступенем об'єктивності.

Текст — це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.

Провідні ознаки тексту:

— більше одного речення;

— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;

— послідовність викладу інформації та завершеність;

— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).

Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.

Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.

Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.

Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок.

Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.

Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.

Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини.

Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст.

Характеристикою тексту є також змістовий зв'язок між реченнями та їх послідовність у викладі змісту.

Наприклад.

1. Їх батьківщина — Китай, але культивувати їх почали у своїх садах ще стародавні греки. 2. Ескулап позаздрив своєму учневі й вирішив його отруїти. 3. Пишно квітнуть, милують око наприкінці травня розкішні півонії. 4. Але боги не допустили цього, перетворивши Пеона на найкращу квітку. 5. Одна з легенд розповідає, що названа квітка на честь грецького лікаря Пеона, котрий уславився добрим серцем, умінням зцілювати хворих. 6. З тої пори квіти півонії зачаровують багатою, насиченою гамою кольорів, дарують тонкий ніжний аромат, до того ж мають лікувальні властивості (За С. Приходьком).

Перед нами не текст, а набір окремих речень, але, коли ми розташуємо їх у послідовності 3-1 — 5-2 — 4-6, вони стануть текстом.

Неодмінною умовою тексту є його завершеність: кінцевий його компонент говорить, що тему вичерпано. У нашому тексті в першому реченні йдеться про півонії, а в останньому підводиться підсумок: півонії зачаровують, дарують аромат, мають лікувальні властивості.

Якщо висловлення позбавлене тематичної цілісності, не відзначається повнотою висвітлення змісту, не спаяне єдиним задумом,- не є послідовним і завершеним, його не можна вважати текстом.

Ще однією вимогою до тексту є структурна організація. У межах загальної теми можуть бути виділені її складові частини — підтеми або мікроте-ми, для висвітлення кожної з яких також необхідна певна кількість речень. Таку тематичну групу речень називають складним синтаксичним цілим або надфразовою єдністю.

У надфразовій єдності можна виділити дві частини: одна з них подібна до підмета (це текстовий суб'єкт), а друга — до присудка (це текстовий предикат). Текстовий суб'єкт (С) означає те, про що йдеться в тексті. Текстовий предикат (П) — це те, що говориться в тексті про суб'єкт. Текстовий суб'єкт і текстовий предикат виражаються цілими реченнями.

Аналіз тексту

Йдеться про різні рослини, які люди здавна використовували при різних недугах. Здається, немає такого зела, такої рослини, яких не вживали б наші предки.

Народні цілителі запримітили: коли хворому давати тричі на день перед їжею запарені пшеничні висівки, значно покращиться робота шлунка, людина почуває себе сильнішою, бадьорішою.

Просо лікує серце й печінку.

Барвінок зміцнює організм, зокрема серце, загоює рани, лікує хвороби шкіри. Буркуновий чай допомагає позбутися кашлю, лихоманки, безсоння. (З календаря)

У цьому тексті перше речення — суб'єкт, у якому йдеться про рослини, які допомагають при недугах. А всі наступні речення становлять предикат. У них конкретизується думка, виражена суб'єктом. Графічно зв'язки у тексті відображаються так:

С1,2

П3

П4

П5

П6

Зв'язок першого речення з будь-яким із наступних є послідовним, або ланцюговим, тому що перше речення є вихідним пунктом для всіх наступних. А зв'язок між третім, четвертим, п'ятим, шостим є паралельним. Цей зв'язок дуже схожий на зв'язок між однорідними членами речення.

Колись хустки в Україні вишивались шовком, сріблом та золотом. Якщо вишивали шовком, то найбільше вживали червоних, синіх, зелених, жовтих та рожевих ниток. Сині нитки окремо ніколи не вживалися — тільки в поєднанні з червоними... (О. Воропай)

Зв'язок у цьому реченні має такий вигляд:

С1 П1 С2 П2 С3...

Як бачимо, зв'язок між реченнями ланцюговий. Водночас при такому зв'язку спостерігаються суб'єктно-предикативні відношення. Наприклад, друге речення с предикатом першого речення й одночасно суб'єктом третього речення.

Види зв'язку між складовими частинами тексту

Усі складові частини тексту пов'язані між собою, і цим забезпечується його змістова цілісність. Види текстового зв'язку різноманітні. Два з них — послідовний і паралельний — ми вже розглянули.

Існує також контактний — це зв'язок між реченнями чи групами речень, розташованих безпосередньо одне після одного.

Дискантний — це зв'язок, що здійснюється на відстані (наприклад, об'єкт, що згадувався в першому абзаці, знову стає предметом уваги в наступних абзацах). Дискантні зв'язки пронизують увесь текст, пов'язують заголовок, зачин і кінцівку.

Перспективний зв'язок полягає в тому, що думка, висловлена в якомусь місці тексту, може бути розглянута через кілька абзаців або розділів.

Ретроспективний зв'язок виявляється тоді, коли якийсь фрагмент вимагає від адресата пригадування змісту попередніх частин тексту.

Мовні засоби вираження міжфразних зв'язків

Частини тексту пов'язуються не лише за змістом, але й за допомогою лексичних та граматичних засобів.

Найважливіші з них:

1. Сполучники.

Траплялися у Віті й після того, бо змалку привчили його дома до дрібного злодійства. Але згодом зрозумів, що це нечесно й бридко. І тепер з вдячністю згадує вчителя, який спрямував його на шлях істини (І. Цюпа).

2. Синонім.

Ще донедавна в Україні оминали по можливості сварки, хрестили рота, коли з язика злітало недобре слово. Коли б мизнали, яке зло ми чинили собі й планеті, посилаючи в простір злі думки, як захаращуємо власне життя злою енергією. Коли б відали, що ця духовна інфекція перетвориться невдовзі на фізичну.

3. Вставні слова та речення.

Відступати нам, по-перше, нікуди. А по-друге, немає підстав (В. Собко).

4. Тематична лексика.

Уже в хаті стало поночі, а Нимидора все плакала. Коли це одразу в хаті стало видно як удень. Стіни, піл, лежанка, колиска — все це ніби облилось кров'ю. Червоний світ миготів ніби хвильками й бризками по стінах... Три вікна були ніби завішані знадвору кривавими хустками (І. Нечуй-Левицький).

5. Займенники й займенникові прислівники. Майже четверту частину хати займала розмальована чи оздоблена кахлями піч. Побутує багато прикмет і повір'їв, пов'язаних з нею (Л. Орел). Сад наш на історичному місці. За даними всіх переказів і легенд, колись тут, на нашому острові стояла деякий час Запорізька Січ, вирувало хоробре, веселе козацтво (О. Гончар).

6. Лексичні повтори та спільнокореневі слова.

І все тут пахне. І хоч пахне не стільки якимись там особливими пахощами степового різнотрав'я, бо траву тут майже геть стирловано, одначе син таки каже істинну правду, ніщо так не пахне, як цей степ... (О. Гончар).

7. Контекстуальні синоніми.

Хай жнива й не були легкими, усе ж хлібороби ставилися до них з особливою шаною і предковічною святістю. Удень і вночі, в будень і свята, спекотливу днину чи сльоту — від зорі до зорі несе в полі свою трудну вахту господар землі(В. Скуратівський).

8. Відповідність часово-видових форм дієслів.

Не поспішайте закладати фундамент нової хати. Запитайте спочатку поради у старих людей.

9. Риторичні питання.

Чому знайдена підкова мусить принести щастя? А тому, що підковувати коней почали ще до нової ери і робили це спочатку заради краси: підкови були тоді із золота або срібла, і вони, дійсно, були щасливою і дорогою знахідкою.

10. Числівники.

З Харкова, де зупинилася зі своїм супроводом імператриця, в усі кінці Слобожанщини полетіли вершники. І осьодин на змиленому коні зупинився на околиці села Гусинці (М, Слабошпицький). Гребли вони вже два дні. Пішов третій(М. Вінграновський).

11.Слова із просторовим чи часовим значенням. Хто побував хоч раз у Карпатах, той на все життя запам'ятає стрімкі скелі і глибокі ущелини. Ніколи не забуде дрімучих лісів з гордими смереками, ялицями, кедрами. Довгочаруватимуть своєю піснею бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать із гір на долини (Ф. Малечур).

12.Називні речення.

Темінь. Луг. Чорна вода. І сумний крик (Ю. Мушкетик).

Поняття про стилі мовлення

Стиль мовний — це різновид літературної мови, який використовується в певному суспільному аспекті життя людей. Це і побутове спілкування, і офіційно-ділові відносини, і законотворча діяльність, і наукові праці, і публіцистична праця, і художня творчість тощо. У кожній з цих сфер життя суспільства використовується певний різновид літературної мови, або ж стиль літературної мови.

Термін «стиль» застосовується у мовознавстві для дослідження і мови, і мовлення. З мовних позицій стиль — це сукупність мовних засобів. Для мовлення — це набір функціонуючих мовних одиниць.

Стилістика — це наука, яка вивчає мовні засоби з погляду їх використання залежно від умов, мети та характеру спілкування людини.

Розмовний стиль

Сфера використання — усне повсякденне спілкування у побуті, на виробництві.

Основне призначення розмовного стилю — бути засобом невимушеного спілкування, живого обміну думками, з'ясування побутових стосунків.

У розмовному стилі відсутній попередній відбір мовного матеріалу. Вживаються разом із нейтральною лексикою стилістично знижені мовні засоби: фразеологізми, діалектизми, жаргонізми тощо: бряз-нутись (розмовне), шпора, фізичка (жаргон); не лізь поперед батька в пекло (фразеологізм), рідненький, дівка (емоційно забарвлені слова). Часто вживаються в розмовній мові вигуки, частки (ну, гей); вставні слова, неповні речення, повтори, неузгоджені словосполучення тощо.

У розмовній мові велику роль відіграють не-лінгвістичні засоби спілкування: міміка, жестикуляція, ситуація.

Наприклад.

Ти чия?

Мамина.

— А де ж мама?

— На фермі.

— А тато?

— На тракторі.

— А що ти робиш?

— Вінок плету (А. Камінчук).

 

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 694 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar