Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО. СТИЛІ
12.04.2017, 11:11

Стилі мовлення

Науковий стиль

Цей різновид літературної мови використовується в наукових працях, для викладення результатів наукової дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог.

При складенні текстів наукового стилю завжди присутній попередній відбір мовних одиниць, стилістичних засобів.

Науковий стиль властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник,лекція.

Науковий стиль використовує певний набір мовно-стилістичних засобів: спеціальні слова (терміни), складні синтаксичні конструкції (у яких має місце суворо впорядкований зв'язок, наприклад, за рахунок вставних конструкцій); речення, ускладнені узагальнюючими родовими найменуваннями.

Слова вживаються переважно в прямих значеннях. Експресивно-емоційне забарвлення лексики використовується надзвичайно рідко.

У текстах наукового стилю часто вживаними є цитати, посилання на першоджерела.

Наприклад. Фразеологічний склад мови має важливе значення для реставрації та тлумачення певних народних слов'янських уявлень, що, окрім інших чинників, зумовлюють характерні особливості мовної картини світу. Визначальними ознаками фразеології є ідіоматичність, стійкість та відтво-рюваність: «Фразеологізм — загальна назва семантично зв'язаних сполучень слів і речень, які, на відміну від схожих з ними за формою семантичних структур, не створюються у відповідності із загальними закономірностями вибору й комбінації слів під час організації вислову, а сприймаються в мовленні у фіксованому співвідношенні семантичної структури та певного лексико-граматичного складу» (І. Іванова).

Художній стиль

Художній стиль — це насамперед стиль художньої літератури, який використовується в поетично-художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думки через зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів.

Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.

Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які, у свою чергу, розподіляються на відповідні жанри.

Наприклад. Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко співають птахи, дзюркочуть попід деревами весняні струмочки. Смолою пахнуть набубнявілі бруньки. Теплий вітер пробігає у верховітті.

Скоро, скоро вдягнеться ліс у листя, зацвіте на узліссях черемха, защебечуть над струмками дзвінкоголосі соловейки. Забігають на купинах заклопотані мурашки, вилетить із зимового притулку, загуде перший джміль. Паростками трави, голубими та білими пролісками вкриються лісові галявинки (За І. Соколовим-Микитовим).

Офіційно-діловий стиль

Цей стиль вживається в офіційно-діловій сфері суспільного життя: у ділових листах, у діловодстві, у юридичній та законотворчій практиці.

Мета офіційно-ділового стилю — інформативність та чіткість викладення цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового стилю є монолог.

В офіційно-діловому стилі завжди присутній попередній відбір мовного матеріалу. Також вироблена система норм і правил заповнення та складання документів, вона викладена у спеціальних нормах і наказах.

Офіційно-діловий стиль має свої жанри: устав, протокол, акт, кодекс, доручення, судовий вирок, резюме, розписка, інструкція, наказ, об'ява.

В офіційно-діловому стилі використовуються нейтральні мовні одиниці, певна ділова термінологія і фразеологія. Більшість слів реалізують свої прямі значення. Широко використовуються стандартні мовні формули (чинне законодавство, звіти подавати щомісячно), складні й складені прийменники й сполучники, віддієслівні іменники (подання, клопотання), складні розгорнуті речення (з огляду на те, що...). В офіційно-діловому стилі зазвичай є неприпустимим використання будь-яких експресивних мовно-стильових прийомів і засобів.

Офіційно-діловий стиль потребує максимально точного викладення думки, це має запобігти подвійному або неточному різнобічному тлумаченню змісту документів. Лексика офіційно-ділового стилю є термінологізованою за рахунок спеціальних сталих виразів та термінів: дипломатичних, юридичних, законотворчих, суспільно-політичних.

Наприклад.

Довідка

Пан Москалець Андрій Володимирович мешкає в м. Києві з 5 липня 1988року за адресою: вул. Дачна, 5, кв. 6. Займає загальну житлову площу 36 кв. метрів.

Довідка видана для подання у Старокиівський райвиконком.

Начальник житлово-експлуатаційної контори

І. Л. Єрмоленко

Публіцистичний стиль

Цей стиль використовується найчастіше в політичній, суспільній, освітній масовій агітації. Він характеризується точністю, послідовністю, логічністю викладення провідних тез разом з їх емоційним забарвленням.

Метою публіцистичного стилю стає викладення та з'ясування певних соціально-політичних та філософських проблем, вплив на читачів або слухачів, агітація та пропагування суспільно-політичних та освітніх ідей у газетах і журналах, по радіо і телебаченню, під час мітингів і зібрань.

Публіцистичний стиль потребує попереднього відбору певних мовних засобів, матеріалу.

Звичайною формою реалізації публіцистичного стилю є усний або друкований монолог.

У цьому стилі можуть використовуватись і нормативна, лексика, високі, урочисті слова і фразеологізми (держава, піднесення, нація, розкрити обійми), емоційно забарвлені лексеми, вигуки, частки, нескладні синтаксичні конструкції, риторичні запитання, окличні інтонації, повтори. Відповідно до провідного завдання цього стилю у ньому часто використовуються політичні та морально-етичні слова і фразеологізми (неопалима купина, нова демократія, помаранчева революція).

Формою реалізації для публічного стилю може бути промова, стаття, памфлет, гумореска.

Наприклад. Людина повинна бути інтелігентною! А якщо її професія не потребує інтелігентності? А якщо вона не змогла здобути освіту: так склались обставини?

Ні, ні й ні! Інтелігентність потрібна за будь-яких обставин. Вона потрібна вам і тим, хто вас оточує (За Д. Лихачовим).

Поняття про типи мовлення

Об'єктом мовлення для людини стає світ, що нас оточує: людина, тварина, предмети і почуття, життєві ситуації тощо. Залежно від цього тексти поділяються на три смислових типи. Це опис, розповідь і роздум.

Розповідь — змістовий тип текстів, де опису підлягають події, розташовані у визначеній послідовності.

Розповідь може бути побудована у формі розмовного і художнього стилів.

Художній розповідний текст моделюється відповідно до композиційної схеми: експозиція, зав'язка, розвиток дії, кульмінація, розв'язка.

Опис — змістовий тип тексту, при якому дається характеристика ознакам предметів, людини, навколишньому світу, явищам природи.

Опис можна здійснювати в будь-якому мовному стилі. Описування починається або із загальної ознаки до конкретних деталей, або від малих деталей до більш узагальненого предмета.

Роздум — змістовий тип тексту, при якому стверджується або заперечується певний факт, ідея, поняття, явище. Цей змістовий тип характеризується логічною більш-менш стрункою побудовою, аргументованістю та фактичністю.

Роздум моделюється за таким планом: тезис, аргументи, доводи, висновки.

Текст-роздум використовує науковий, публіцистичний стиль, їх різновиди.

Послідовність аналізу тексту

1. Указати тему тексту.

2. З'ясувати, до якого типу і стилю мовлення він належить.

3. Визначити, які підтеми і мікротеми виділені у змісті тексту.

4. Пояснити поділ тексту на абзаци.

5. Пояснити зв'язки між реченнями у складному синтаксичному цілому (ССЦ).

6. Схарактеризувати мовні засоби міжфразного зв'язку в межах ССЦ і тексту в цілому.

Приклад аналізу тексту

Національний символ українського народу

Під час розкопок археологів на території України часто знаходять тризуб, який, на думку вчених, мав важливе значення для котрогось із давніх слов'янськх племен. Це міг бути або його символ, або знак влади вождя племені. Згодом, у часи Володимира Святославича (його ще називали Володимиром Великим), тризуб з'являється на монетах Русі й стає князівським знаком, добре знаним і за її межами. Його разом із владою успадковують Володимирові наступники на престолі. Тризуб часто зустрічається на варязьких мечах (тих воїнів, які були на службі в київських князів), знайшли його і в гербі Анни Ярославни, доньки Ярослава Мудрого, королеви Франції. Цим знаком володарі руських земель скріплювали договори з іншими країнами, він стояв на поясах княжих дружинників.

Яке значення вкладалося в тризуб? Єдиної відповіді на це запитання в істориків немає. Одні вважають, що він уособлював три стихії природи: повітря, воду й землю. Інші переконані: тризуб — це обожнення рибальського знаряддя (при цьому посилаються на те, що його знаходять і в інших країнах). Ще інші наполягають: це стилізоване зображення сокола. Є й версія про те, що він — відтворення предмета, схожого на булаву — символ влади. Усіх таких тлумачень декілька десятків. Одне слово, єдиної загальноприйнятої точки зору в поясненні тризуба немає. Але вчені сходяться в головному: він найбез-посереднішим чином пов'язаний з княжою особою і символізує її владу. Тут ніяких суперечок бути не може.

1. Тема тексту — походження тризуба як символу українського народу.

2. Текст належить до наукового стилю, тип мовлення — розповідь.

3. Текст включає дві підтеми: перша — історія використання тризуба, друга — його символічне значення.

4. Текст поділяється на два абзаци, кожен із абзаців відповідає окремій підтемі.

5. Текст включає два ССЦ (кожне з них обмежується, відповідно, першим та другим абзацем). У першому з них речення пов'язані послідовним зв'язком (у хронологічній послідовності розкривається історія використання тризуба у слов 'янських племен та в Київській Русі), у другому — паралельним (усі речення відповідають на питання, поставлене першим реченням ССЦ).

6. Мовні засоби міжфразного зв'язку в першому ССЦ: контекстуальні синоніми (тризуб, цей знак), займенники, тематична лексика (тризуб, знак, герб, монети та ін.), лексичні повтори (слово «тризуб»). У другому ССЦ: риторичне запитання, займенники (одні, інші, це, він), тематична лексика (уособлював, обожнення, стилізоване зображення, відтворення, символізує), вставні слова (одне слово), відповідність часово-видових форм (одні вважають, інші переконані, ще інші наполягають), сполучники (й, але).

Запитання для самоконтролю

  1. У чому полягає відмінність між поняттями «мова» та «мовлення»?
  2. Назвіть основні ознаки тексту.
  3. Що називають складним синтаксичним цілим?
  4. Що таке мовний стиль?
  5. Назвіть основні стилі мовлення.
  6. Які існують типи мовлення?

 

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 543 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar