Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО. ОДНОРІДНІ ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
12.04.2017, 10:43

Однорідні члени речення

Однорідними називаються такі члени речення, які з'єднуються між собою сурядним зв'язком. Вони відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на одне й те саме питання, виступають одним членом речення.

Однорідні члени речення з'єднуються один з одним:

1) Сурядними сполучниками (сполучниковий зв'язок) та інтонацією:

Краю мій, люблю я тебе вдень і вночі, вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові (Панас Мирний);

2) Тільки інтонацією (безсполучниковий зв'язок): Річка синіє, зітхає, сміється (М. Рильський);

3) Обома цими способами (змішаний — сполучниковий і безсполучниковий зв'язок):

Розпарена теплінь віє соняшником, коноплею і яблуками (М. Стельмах).

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. Однорідні члени речення зазвичай виражаються однаковими частинами мови і однаковими формами. Проте в ролі однорідних членів можуть виступати різні частини мови: А душа нашої людини проста, без хитрощів (О. Корнійчук).

Однорідні члени речення можуть бути поширеними: Хмари пливли за вершини Казбека і затьмарювали місяць (В. Собко).

У реченні може бути не один ряд однорідних членів, а два і більше: Дзвінко й безтурботно перекликалися, співали, щебетали пташки (О. Войченко).

Вимовляються однорідні члени речення з перелічувальною інтонацією однаковим тоном.

Якщо два однорідні члени протиставляються, то на першому інтонація підвищується, а на другому — знижується:Христина повернулась додому стомлена, але щаслива (Ю. Збанацький).

Розділові знаки при однорідних членах речення

1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з'єднані перелічувальною інтонацією без сполучників, ставиться кома:

Суворовці завжди йдуть струнко, бадьоро, красиво (Н. Забіла).

Якщо однорідні члени дуже поширені, між ними іноді ставиться крапка з комою: Парубок плівся повагом, позакладавши руки назад себе; позирав навкруги своїми блискучими очима; іноді зупинявся і довго розглядав земне нив'я (Панас Мирний).

2. Кома ставиться між усіма однорідними членами, якщо вони з'єднані повторюваним сполучником: Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море (Т. Шевченко);Крик, та гул, та жарт стоять понад річкою (Панас Мирний).

3. Якщо сполучники і (й), та (в значенні і), або, чи не повторюються, то кома перед ними не ставиться: Летів і танув сніг (М. Рильський); Сила та розум — краса людини (Народна творчість); Над дорогою попадалась вся в цвіту груша або кущ черемхи (М. Коцюбинський).

4. Перед протиставними сполучниками а, але, та (в значенні але), що з'єднують однорідні члени, ставиться кома: Не вітер, а буря завіяла (Панас Мирний); Марко озирнувся, але нічого не побачив (Ж. Стельмах); Світить місяць, та не гріє (Народна творчість).

5. Між парами однорідних членів ставиться кома: Наука й труд, знання і школа манливо кличуть до мети (П. Усаченко).

6. Якщо однорідні члени з'єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою частиною сполучника: Не тільки будівельники, а й селяни з довколишніх сіл ще вночі збирались на берег (Я. Ваш).

Однорідні й неоднорідні означення

Кілька означень, виражених прикметниками або дієприкметниками, можуть бути однорідними й неоднорідними.

Однорідні означення пов'язуються між собою перелічувальною інтонацією та сполучниками сурядності або тільки перелічувальною інтонацією.

Неоднорідні означення характеризують предмет з різних боків і вимовляються без перелічувальної інтонації.

1. Між однорідними означеннями ставиться кома. Означення-епітети, як правило, бувають однорідними: Знов настала прозора, спіла осінь (А. Малишко).

2. Між неоднорідними означеннями кома не ставиться: Чотириповерхова біла башта височіла над околицями. У цьому реченні перше означення характеризує предмет (башта) — за розміром, друге — за кольором.

Узагальнюючі слова при однорідних членах речення

При однорідних членах речення можуть бути слова, які об'єднують в одну групу перелічувані предмети. Такі слова називаються узагальнюючими:

І земля, і вода, і повітря — все поснуло (М. Коцюбинський).

Узагальнююче слово є тим самим членом речення, що й однорідні члени, і найчастіше буває займенником та прислівником: все, всі, ніхто, ніщо, скрізь, кругом, навкруги, всюди, ніде, завжди, ніколи та ін.

Залежно від місця узагальнюючого слова змінюється інтонація речення. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то воно вимовляється підвищеним голосом, чому передує тривала пауза. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, то голос на ньому знижується, робиться невеличка пауза. Однорідні члени в кожному разі вимовляються з перелічувальною інтонацією.

Розділові знаки при узагальнюючих словах

1. Якщо узагальнююче слово стоїть після однорідних членів, то перед ним на письмі ставиться тире: На вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках — скрізь уже панувала тиша (І. Нечуй-Левицький).

2. Якщо узагальнююче слово стоїть перед однорідними членами, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка:

Тиша уже панувала скрізь: на вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках.

3. Якщо однорідні члени стоять всередині речення після узагальнюючого слова, то перед однорідними членами ставиться двокрапка, а після них —тире:

Скрізь: на вершечку стрілецької гори, на горах і видолинках — уже панувал 'тиша.

4. Перед словами як-от, наприклад, а саме, що стоять після узагальнюючого слова, ставиться кома, а після них двокрапка:

На берегах Дніпра розташовано багато міст, як-от: Київ, Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон.

Вставні слова та речення

Вставними називаються слова або сполучення слів,- що виражають ставлення мовця до висловлюваного ним повідомлення і не виступають членами речення:

І найвища, по-моєму, це краса вірності (О. Гончар); Правда, з того часу втекло вже чимало води (Ю. Збанацький).

У першому реченні той, хто говорить, за допомогою вставного слова по-моєму вказує, що думка належить йому, а в другому — словом правда — стверджується достовірність. Вставні слова, словосполучення й речення вимовляються швидше і нижчим тоном, ніж слова того речення, до якого вони введені, і виділяються паузами.

За значенням вставні слова і словосполучення поділяються на такі групи:

1. Слова і словосполучення, що виражають упевненість, достовірність того, про що говориться в реченні: безумовно, безперечно, без сумніву, очевидно, дійсно, справді, звичайно, правда, певна річ: Кожному, звичайно, приємно, коли в кімнаті стоять квіти.

2. Слова і словосполучення, що виражають непевність, припущення, гаданість повідомлюваного в реченні: мабуть, може, може бути, здається, як видно, вочевидь:

Молоденькі гіллясті берізки, може, тільки вночі покрились листям (Ю. Збанацький).

3. Слова і словосполучення, що виражають радість, задоволення, незадоволення, співчуття, жаль, здивування: на жаль, шкода, на радість, на щастя, на сором, дивна річ, як на біду, як навмисне: Населення, на диво, зустріло нас привітно (Я. Баш).

4. Слова і словосполучення, що вказують на зв'язок висловлюваної думки з попередньою, на послідовність викладу:по-перше, по-друге, нарешті, інакше кажучи, наприклад, однак, навпаки, таким чином, значить, отже, словом:Тільки в середині червня роботи, нарешті, були завершені.

5. Слова і словосполучення, що вказують на джерело повідомлення: з точки зору, на мій погляд, на думку, за повідомленням, як кажуть, як відомо, як зазначено, по-моєму, по-твоєму, по-вашому: Сміх, кажуть, віку додає (Ю. Збанацький).

6. Слова і словосполучення, які вживаються для того, щоб активізувати увагу слухача або читача: знаєте, вірите, уявіть собі, зверніть увагу, зрозумійте: Але доля звела нас дуже близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).

Вставні речення здебільшого виражають ті самі значення, що й вставні слова і словосполучення.

Вставними можуть бути речення означено-особові (це добре знаю, думаю, як бачите, дозволю собі сказати, нагадаю ще раз), неозначено-особові (як про це кажуть, як про це думають), безособові (нам думається, треба сказати).

Вставні слова, словосполучення і речення найчастіше відокремлюються комами:

Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулися голоси (С. Журахович); Перші олімпійські ігри, за народними переказами, відбулися 776 року до нашої ери.

Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побіжні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире. Стоять вони або в середині речення, або в кінці:

У всьому світі (не секрет!) зростає наш авторитет (С. Олійник); Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома) (М. Нагнибіда); Ще недавно у віконце кожен день дивилось сонце, а тепер — пора настала — хуртовина загуляла (Янка Купала).

 

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 413 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar