Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ. Прислівник
[ Викачати з сервера (90.0 Kb) ] 12.04.2017, 10:33

Прислівник

Прислівник — це незмінна частина мови, що виражає:

— ознаку дії, коли залежить від дієслова або його форми: писати (як?) красиво, зійшовши (куди?) нагору;

— ознаку іншої ознаки, коли залежить від прикметника, дієприкметника, прислівника: занадто цікавий, чітко написаний, дедалі більше;

— ознаку предмета, коли залежить від іменника: кава по-турецьки.

Прислівники відповідають на питання: як? якою мірою? коли? де? куди? звідки? з якої причини? з якою метою?

Прислівники не мають категорії числа, роду, відмінка.

Прислівники на -о, -е, утворені від якісних прикметників, можуть мати ступені порівняння: багато — більше — найбільше, дуже — дужче — найдужче.

Прислівники поєднуються з іншими словами в реченні синтаксичним зв'язком прилягання. Найчастіше вони вживаються з дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, прислівниками. У реченні виступають у ролі обставин часу, місця, причини, мети, способу дії, міри і ступеня.

Окрему групу становлять прислівники, що. виражають стан людини або природи: мені соромно, на вулиці тепло, тихо навкруги. Такі прислівники в реченні виступають здебільшого присудком односкладного речення або його частиною у поєднанні з неозначеною формою дієслова.

Ступені порівняння прислівників

Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е:швидкий — швидко, добрий — добре.

Ступенів порівняння два: вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки.

Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.

Проста форма вищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: холодно — холодніше, весело — веселіше.

При додаванні суфікса -ш- у складі прислівників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквами жч і щ. У вищому ступені прислівників літерами г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.

Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені: погано — гірше, багато — більше, гарно — краще, мало — менше.

Значення вищої міри ознаки може підсилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.

Проста форма найвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-:холодніше — найхолодніше, гірше — найгірше.

Для підсилення можуть вживатися префікси як-і що-: якнайкраще, щонайсильніше.

Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:

— для вищого ступеня — слів більш, менш: більш популярно, менш вправно;

— для найвищого ступеня — слів найбільш, найменш: найбільш часто, найбільш густо.

Розряди прислівників за значенням

За значенням виділяють такі розряди прислівників:

— способу дії (як? у який спосіб?): швидко, добре, верхи, по-українськи;

— міри і ступеня дії (скільки? наскільки? якою мірою?): багато, мало, дуже, двічі, надвоє, зовсім;

— місця (де? куди? звідки?): там, тут, туди, додому, здалеку;

— часу (коли? з якого часу? до якого часу?): сьогодні, нині, відтепер, зранку, доти, довіку;

— причини (чому? через що? з якої причини?): згарячу, спросоння, спересердя, зозла;

— мети (для чого? з якою метою? навіщо?): наперекір, навмисне, назло, нащо.

Способи творення прислівників

Префіксальний: вчасно — завчасно, давно — недавно.

Суфіксальний: дбайливий — дбайливо, де — десь, три — тричі.

Префіксально-суфіксальний: верх — наверху, лівий — зліва.

Перехід інших частин мови в прислівник: весною (ім.) — весною (присл.), шкода (ім.) — шкода (присл.).

Складання слів однакових або протилежних за значенням: часто-густо, тишком-нишком, ледь-ледь.

Злиття основ слів: босі ноги — босоніж, пан і брат — запанібрата.

Правопис прислівників

Н і НН у прислівниках

У прислівниках пишеться стільки н, скільки їх було в прикметниках і дієприкметниках, від яких вони утворені:впевнений — впевнено, багряний — багряно, гуманний — гуманно, незрівнянний —- незрівнянно, сумлінний — сумлінно.

З двома літерами н пишуться прислівники спросоння, попідвіконню, попідтинню, зрання.

НЕ і НІ з прислівниками

Не з прислівниками пишеться разом, якщо:

— слово без не не вживається: нестямно, незворушно, незабаром, ненароком;

— слово з не утворює одне поняття, що може бути виражене іншим словом: невисоко — низько, недалеко — близько.

Не з прислівниками пишеться окремо, якщо:

— прислівник у реченні виступає присудком: Було вже нерано;

— у реченні з протиставленням: Летіти не високо, а низько.

Ні з прислівниками пишеться разом: ніскільки, ніколи, ніяк.

Окремо ні пишеться тоді, коли повторюється (ні високо ні низько, ні холодно ні жарко), а також у фразеологізмах (ні туди ні сюди, ні так ні сяк).

Написання прислівників разом, окремо й через дефіс

Разом пишуться:

а) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з прислівником: віднині, відтепер, донині, дотепер, забагато, задовго, занадто, набагато, навічно, надалі, надовго, назавжди, назовсім, наскрізь, насправді, невтямки, негаразд, отак, отам, отут, підтюпцем, повсюди, подекуди, позавчора, позаторік, потроху, утричі, якнайкраще;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Від подібних прислівників слід відрізняти сполучення прийменників із незмінюваними словами, вживаними у значенні іменників. Такі сполучення пишуться окремо: від сьогодні, дозавтра, назавтра, на потім (не відкладайте цього дозавтра, назавтра, на потім); за багато, на багато (nop.: забагато гуляєш і за багато років уперше приїхав, стало набагато легше й зал на багато місць), на добраніч, на ура.

б) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з іменником: безвісти, безперестанку, вбік, ввечері, ввіч, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, взимку, взнаки, відразу, вкрай, вкупі, влад, влітку, внизу, вночі, восени, впам'ятку, впень, вперед, впереміж, впереміш, вплав, вплач, впоперек, впору, враз, вранці, врешті, врівень, врівні,

врозкид, врозліт, врозсип, врозтіч, вряд, всередині, вслід, всмак, вщерть, доверху, довіку, довкола, доволі, догори, додолу, додому, докупи, донизу, дотла, дощенту, заміж, замужем, заочі, запанібрата, запівніч, зараз, заразом, зарані, зарання, засвітла, збоку, зверху, звіку, згори, здуру, ззаду, зісподу, знизу, зозла, зокола, зразу, зранку, зрання, зрештою, зроду, зсередини, набік, набір, наверх, наверху, навесні, навиворіт, навиліт, навідліг,навідріз, навік, навіки, навіч, нагору (але на-гора), надвечір, надворі, надголодь, надзелень, надмір, надмірі, назад, назахват, наздогад, назустріч, наїздом, наниз, нанизу, наостанок, наостанку, напам'ять, наперебій, напереваги, наперед, наперекір, напереріз, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напохваті, напочатку, наприклад, напровесні, напролом, напропале, нараз, нарешті, нарівні, нарозхват, насилу, наскоком, наспід, наспіх, насподі, насторожі, наяву, обік, обіч, одвіку, опівдні, опівночі, опліч, підряд, побіч, поблизу, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, попліч, поруч, поряд, посередині, почасти, скраю, спереду, спочатку, убік, убрід, увечері, увіч, уголос, угорі, угору, удень, узимку, узнаки, украй, укупі, улад, улітку, униз, унизу, уночі, упень, уперед, уплав, уплач, упоперек, упору, уранці, урешті, урівень, урівні, урозкид, урозліт, урозсип, урозтіч, уряд, усередині, услід, усмак, ушир;

в) складні прислівники, утворені сполученням прийменника з коротким (нечленним) прикметником: віддавна, востаннє, вручну, догола, допізна, завидна, замолоду, заново, звисока, згарячу, злегка, зліва, знову, зрідка, напевне, нарівні, нарізно, нашвидку, помалу, помаленьку, потихеньку, сповна, спроста, сп'яну;

г) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із числівником: вдвоє, втроє, вчетверо й под.; вперше, вдруге, втретє й под.; надвоє, натроє, начетверо й под.; удвох, утрьох, учотирьох і т. д.; водно, заодно, поодинці, спершу;

ґ) складні прислівники, утворені сполученням прийменника із займенником: внічию, втім, навіщо, нащо, передусім, почім, почому; але: до чого, за віщо, за що та ін. у ролі додатків;

д) складні прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, впродовж, завбільшки, завглибшки, завдовжки, завтовшки, завчасу, завширшки, знадвору, навздогін, навзнак, навкидьки, навколо, навкруги, навкулачки, навмисне, навпаки, навперейми, навприсядки, навпростець, навряд, навскач, навскіс, навскоси, навсправжки, навстіж, навтікача, навздогін, наздогін, наосліп, напоготові, позавчора, позаторік, попідтинню, спідлоба;

є) складні прислівники, утворені з кількох основ (із прийменником чи без нього): босоніж, водносталь, ліворуч, мимоволі, мимоїздом, мимохідь, мимохіть, насамперед, натщесерце, нашвидкуруч, обабіч, обіруч, очевидно, повсякчас, праворуч, привселюдно, самохіть, стрімголов, тимчасово, чимдуж, чимраз;

є) складні прислівники, утворені сполученням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови:абикуди, абияк, аніскільки, анітелень; дедалі, деінде, деколи, декуди; чимало; щовечора, щогодини, щомога, щонайбільше, щонайдовше, щонайдужче (але: дарма що, поки що, тільки що, хіба що, чи що); якомога, якось і якось(з різними значеннями), якраз, якнайбільше, якнайдужче, якнайдовше й под.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Слід відрізняти прислівники, складені з прийменників або часток і різних частин мови, від прийменників або часток та іменників, прикметників тощо, коли останні зберігають у реченні свої функції як окремі частини мови, отже, і пишуться окремо. Пор.: Він повернув убік (куди?) і Ударив у бік (у що?). Спочатку (коли?) це не було ясно й 3 початку (чого?) розмови вони зрозуміли вашу думку.

Прочитай вірш напам'ять (як?) На пам'ять (на що?) він подарував мені книжку.

Окремо пишуться:

а) прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зазвичай зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без жалю, без кінця, без кінця-краю, без краю, без ладу, без ліку, без мети, без наміру, без пуття, без сліду, без смаку, без сумніву, без угаву, без упину, без черги, в затишку, в міру, в нагороду, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, до біса, до вподоби, до гурту, до діла, до загину, до запитання, до краю, до крихти, до ладу, до лиха, до лиця, до міри, до ноги, до обіду,

до останку, до пари, до пня, до побачення, до пори, до пуття, до речі, до решти, до сих пір, до смаку, до смерті, до снаги, до сьогодні, за годину, за дня, за кордон, за кордоном, за рахунок, за світла, з болю, з-за кордону, з краю в край, з переляку, з радості, з розгону, на бігу, на біс, на вагу, на весну (але на весні), на вибір, на видноті, на відчай, на відмінно,

на віку, на гаму з, на голову, на диво, на дозвіллі, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на ніщо, на око, на поруки, на прощання, на радість, на радощах, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на слово, на. сміх, на совість, на сором, на ходу, на шкоду, на щастя, над силу, не з руки, ні на гріш, під боком, під гору, під силу, по закону, по змозі, по знаку, по можливості, по правді, по силі, по совісті, по сусідству, по суті, по черзі, по щирості, у вигляді, уві сні, у поміч, у стократ, через силу, як слід, як треба;

б) словосполуки, що мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка —числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу;

в) словосполуки, які в реченні виконують функції прислівника та складаються з узгоджуваного прийменника (числівника, займенника) й наступного іменника: другого дня, таким чином, темної ночі, тим разом, тим часом і т. ін.;

г) прислівники, утворені сполученням прийменника з повним прикметником чоловічого (середнього) роду: в основному, в цілому;

ґ) прислівники, утворені сполученням прийменника по зі збірним числівником: по двоє, по троє, по четверо тощо.

Через дефіс пишуться:

а) складні прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою прийменника по та закінчення -ому, -ему(-єму) або -(к) и: по-батьківському, по-бойовому, по-братньому, по-господарському, по-іншому, по-козацькому, по-нашому, по-своєму, по-сусідському, по-українському, по-християнському; по-батьківськи, по-братерськи, по-господарськи, по-людськи, по-сусідськи, по-українськи; також по-латині;

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У прислівниках цього типу, утворених від складних прикметників, що пишуться через дефіс, дефіс ставиться тільки після по-: по-соціалдемократичному.

б) складні прислівники, утворені за допомогою прийменника по від порядкових числівників: по-перше, по-друге, по-третє тощо;

в) неозначені складні прислівники з частками -будь, -небудь, казна-, -то, хтозна-: аби-то, будь-де, будь-коли, будь-куди, де-небудь, десъ-mo, казна-де, казна-коли, коли-будь, коли-небудь, куди-будь, куди-небудь, так-то, хтозна-як, як-небудь;

г) складні прислівники, утворені з двох прислівників: вряди-годи, десь-інде; десь-інколи, сяк-так і т; ін.;

ґ) складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього, далеко-далеко, де-не-де, коли-не-коли, ледве-ледве, ось-ось, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

И та І в кінці прислівників

Літери и та і в кінці прислівників пишуться відповідно до правильної вимови: и — після літер, що позначають тверді приголосні (догори, щосуботи), і — після літер, що позначають м'які та пом'якшені звуки (навесні, вгорі).

Завжди пишемо и:

— після букв г, к, х: навкруги, навшпиньки, верхи;

— у кінці слів із префіксом по-: по-лисячи, по-німецьки.

Послідовність розбору прислівника

1. Аналізований прислівник.

2. На яке питання відповідає?

3. Розряд зазначенням.

4. Ступінь порівняння (якщо є).

5. Синтаксична роль у реченні.

6. Особливості вимови та написання.

Зразок розбору прислівника

Щира правда всюди куток знайде (Народна творчість).

1. Всюди — прислівник.

2. Відповідає на питання де?

3. Прислівник місця.

4. У реченні виступає обставиною місця.

Питання для самоконтролю

1. Що таке прислівник як частина мови?

2. Яка основна морфологічна ознака прислівника?

3. Назвіть розряди прислівників за значенням.

4. Які основні синтаксичні функції виконує прислівник?

5. Назвіть способи творення прислівників. Наведіть приклади.

6. Коли в прислівниках пишеться дві літери н? Наведіть приклади.

7. Які прислівники пишуться разом? Наведіть приклади.

8. Які прислівники пишуться окремо? Наведіть приклади.

9. Які прислівники пишуться через дефіс? Наведіть приклади.

10. Як пишуться прислівники з не і ні? Наведіть приклади.

11. Коли в кінці прислівників пишеться и, а коли — і? Наведіть приклади.

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 295 | Завантажень: 5 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar