Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ. Дієслово
[ Викачати з сервера (261.5 Kb) ] 12.04.2017, 10:27

Дієслово

Дієслово — це самостійна повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предметів, істот і відповідає на питання що робить предмет? що з ним робиться? в усіх можливих формах цих слів.

Початковою формою дієслова є неозначена форма (інфінітив), яка закінчується на -ти, рідше -ть: читати, писати, працювать. Неозначена форма тільки називає дію або стан, але не вказує на час, особу, рід, число. Інфінітиву властиві такі граматичні ознаки, як перехідність (будувати) і неперехідність (іти), вид: доконаний (прочитати) і недоконаний (читати). У реченні інфінітив може виступати підметом: Жити — Вітчизні служити; присудком: Тяжко-важко в світі жити сироті без роду (Т. Шевченко); додатком: Бажання вчитись все зростало.

Особові форми виступають у реченні присудками.

НЕ з дієсловами

Не з дієсловами здебільшого пишеться окремо: не прийшов, не виконуй, не читав.

Разом не пишеться у таких випадках:

— коли слово без не не вживається: ненавидіти, нехтувати;

— коли дієслово означає неповноту дії, що виражається префіксом недо-: недочувати, недогледіти.

Щоб вирішити, як писати не з дієсловом, треба вдуматися в зміст речення. Наприклад: нездужати — хворіти(пишеться разом), не здужати — не змогти (пишеться окремо); неславити — ганьбити (пишеться разом), не славити — не прославляти (пишеться окремо).

Префікс недо- не завжди є неділимим: до- може бути частиною дієслова, з яким вживається частка не, тоді не пишеться окремо: не додав, не дослідили, не доспівали.

Вид дієслова

Дієслова мають два види — доконаний і недоконаний.

Доконаний вид означає дію, обмежену в часі, вказує на її завершеність: прибіг, напишу, пішов би. Дієслова доконаного виду відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? та ін.

Дієслова недоконаного виду означають дію, не обмежену в часі, не завершену: малював, читаю, будемо писати.Відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що робитиму?

Дієслова недоконаного виду вживаються в усіх часах, а доконаного — лише в минулому та майбутньому: дія, яка триває тоді, коли про неї говорять, не може бути завершеною.

Більшість дієслів входять до видових пар: виконувати — виконати; стукати — стукнути.

Дієслова недоконаного виду відрізняються від дієслів доконаного виду:

— наявністю або відсутністю префіксів: читати — прочитати, писати — написати;

— суфіксами: ступати — ступити, грюкати — грюкнути;

— голосними звуками в корені: стріляти — стрельнути, витирати — витерти;

— приголосними звуками в корені: розповідати — розповісти, вимощувати — вимостити.

Окремі видові пари мають різні основи: брати —взяти, ловити — піймати.

Деякі дієслова не мають видових пар.

Перехідні та неперехідні дієслова

Перехідні дієслова означають дію, яка спрямовується (переходить) на певний предмет, названий іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: виконати (що?) вправу; зустріти (кого?) друзів; прочитати (що?) книгу.

Якщо присудок у реченні вживається із заперечною часткою не, іменник ставиться не в знахідному, а в родовому відмінку: У темряві мого неіснування не міг я чути рук твоїх тепла (Л. Первомайський).

Додаток у родовому відмінку, залежний від перехідного дієслова, ставиться й тоді, коли він означає частину від цілого:Хворому подали води.

Неперехідні дієслова означають дію або стан, які на інший предмет не переходять і не вимагають знахідного відмінка без прийменника від іменника чи займенника: Гуляти парком, гуляти в парку, весело сміятися.

Дієслова з -ся є неперехідними.

Часи дієслова

В українській мові існують три форми часу: минулий, теперішній і майбутній.

Дієслова минулого часу означають дію, яка відбувалася (відбулася) до моменту мовлення. Дієслова минулого часу можуть мати доконаний (що зробив?) і недоконанйй (що робив?) вид. Дієслова минулого часу змінюються за числами(читала — читали), а в однині за родами (читав, читала, читало).

Дієслова минулого часу утворюються від основи інфінітива (відкидання від неозначеної форми закінчення -ти)додаванням суфіксів: для чоловічого роду -в-, для жіночого і середнього родів та множини — -л-, і закінчень: для жіночого роду а, для середнього о, для множини и (у формі чоловічого роду нульове закінчення): писати — писав, писала, писало, писали.

В українській мові є ще аналітична форма давньоминулого часу, яка складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бути: ходив був, ходила була, ходили були.

Теперішній час означає дію, яка відбувається в момент мовлення. Дієслова теперішнього часу мають тільки недоконанйй вид. Змінюються вони за особами й числами. 

У 3-й особі однини й множини після т (у тому числі й перед -ся) завжди пишеться м'який знак: вчить — вчать, вчиться — вчаться.

Майбутній час означає дію, яка відбуватиметься (відбудеться) після розповіді про неї. Майбутній час має три форми: одну доконаного виду (напишу) і дві недоконаного — просту (писатиму) і складену (буду писати).

Дієслова майбутнього часу в усіх формах змінюються за особами й числами.

Майбутній час дієслів доконаного виду вживається у таких формах:

а) префікс + теперішній час: зроблю, напишу;

б) деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду із

закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гримну, ляжу, пущу, стукну.

Дієслова майбутнього часу доконаного виду. змінюються так само, як дієслова теперішнього часу.

Проста форма майбутнього часу недоконаного виду утворюється додаванням до інфінітива скороченої особової форми колишнього дієслова яти (йму...)-му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пектиму, пектимеш, пектиме, пектимемо (зрідка пектимем), пектимете, пектимуть.

Складена форма майбутнього часу дієслів недоконаного виду вживається в таких формах: особові форми допоміжного дієслова бути — буду, будеш, буде, будемо (зрідка будем), будете, будуть + інфінітив: буду писати, будете ходити.

Поділ дієслів на дієвідміни

За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова становлять окрему групу.

До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -є (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До II дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

До II дієвідміни належать:

дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають.
Усі інші дієслова належать до І дієвідміни, а саме дієслова з односкладовою інфінітивною основою на -и, -у, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькотіти, бурмотіти, муркотіти, цокотіти, а також такі дієслова, як боятися, стояти (з основою на -я), спати (з основою на -а не після шиплячого), бігти (з основою на приголосний).

1. В особових формах дієслів бити, вити (док. звити), лити, пити кореневий голосний и не зберігається: б'ю — б'ють, в'ю — в'ють, ллю — ллють, п'ю —п'ють.


Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках та віддієслівних іменниках

1. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г — ж, к— ч, х — ш, з — ж, с — ш, т — ч, ст — щ, ск — щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти — можу, можеш.; пекти — печу, печеш; колихати — колишу, колишеш; в'язати — в'яжу, в'яжеш; чесати — чешу, чешеш; хотіти — хочу, хочеш; свистати — свищу, свищеш; полоскати — полощу, полощеш.

2. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — наждж, щ: водити — воджу, вертіти — верчу, возити — вожу, носити — ношу; їздити — їжджу, вимостити — вимощу.

3. Приголосні г, з змінюються на ж; т — ч; с — ш; д — ждж, дж; ст, ск — на щ:

а) у дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): переможений, вожений, печений, кручений, ношений, збуджений, виїжджений, вимощений, пущений;

б) у похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -: заморожувати, викочувати, виношувати, розкушувати, принаджувати, виїжджувати, вимощувати; походжати, саджати, але заважати, хоч завадити, заваджу;

в) у віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відношення, розходження, розгніждження, спрощення; але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: водіння, возіння,крутіння, носіння.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напружуюсь, напруження — напруга; вожу — возити; лажу — лазити; воджу — водити; ладжу — ладити; ходжу, розходження — ходити.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з'являється л: куплять, ловлять, ломлять, люблять; куплю, ловлю, ломлю, і люблю.

Відмінювання дієслів дати, їсти, вісти (відповісти), бути.

4. Чотиридієслова: дати, їсти, вісти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відповісти, розповісти та ін.) і бути з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) окрему групу.

Однина

1 ос.

дам

їм

відповім

2 ос.

даси

їси

відповіси

3 ос.

дасть

їсть

відповість

Множина

1 ос.

дамо

їмо

відповімо

2 ос.

дасте

їсте

відповісте

3 ос.

дадуть

їдять

дадуть відповідь

Від дієслова бути вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються ще архаїчні форми: для другої особи однини — ecu, а для третьої особи множини — суть.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне -н- з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну-ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу з суфіксом -ну- або без нього немає: збліднути — зблід, зблідла; посохнути — посохти — посохнув, посох—посохнула, посохла; слабнути —заслабти —заслаб, заслабла; тягнути — тягти — тягнув, тягнула — потяг, потягла.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узятись, узявсь, узялась, узялось, узялись. У формі однини чоловічого роду це буває тільки після приголосного в (але: стерігся, опікся тощо).

Способи дієслів

Дієслова мають три способи: дійсний, умовний та наказовий.

Дійсний спосіб виражає дію, яка відбувається, відбувалася чи буде відбуватися (відбуватиметься).

Дієслова дійсного способу змінюються за часами (минулий, теперішній, майбутній), числами (однина, множина), особами (в теперішньому, майбутньому часі) або родами (в минулому часі).

Умовний спосіб виражає дію, можливу за певних умов або бажану. Форми умовного способу утворюються додаванням до форм минулого часу частки би (б).

Частка б, би в умовному способі пишеться окремо: б пишеться після слів, що закінчуються на голосний: я хотіла б; вона б сказала; рада б узяти; я б про це розповів; би — після слів, що закінчуються на приголосний: я хотів би; він би сказав; я міг би взяти; він би це давно був зробив.

Дієслова умовного способу, як і минулого часу, змінюються за числами, а в однині — за родами.

Форми умовного способу найчастіше вживаються у складних реченнях, що виражають умову: Якби мені черевики, то пішла б я на музики (Т. Шевченко).

Рідше вони слугують присудками простого речення, у якому виражене прагнення, бажання: Хотіла б я піснею стати (Леся Українка).

Частка би (б) не завжди стоїть після дієслова, вона може міститися і перед ним, і на певній відстані від нього: Коли б я навчився працювати,-як бджола, скільки міг би правди назбирати у житті! (П. Воронько).

Наказовий спосіб виражає спонукання, заклик до виконання дії, наказ, побажання, прохання, пораду: Друга шукай, а найдеш — тримай (Народна творчість).

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини та першої і другої осіб множини з такими закінченнями:

2 ос. однини и = 0 (нульове закінчення);

1ос. множини -ім(о), -мо;

2ос. множини -іть, -те.

Форми першої особи однини та третьої особи однини та множини утворюються описово — поєднанням дієслів теперішнього або майбутнього часу із частками хай, нехай: хай побачу, нехай знають,

1. Закінчення -и, -ім(о), -іть зазвичай бувають:

а) під наголосом: бери, берім(о), беріть; живи, живім(о), живіть; іди, ідім(о), ідіть; печи, печім(о), печіть; припусти, припустім(о), припустіть;

б) у дієсловах із наголошеним префіксом ви-: вибери, виберім(о), виберіть; вижени, виженім(о), виженіть тощо, які без префікса мають кінцевий наголос: бери, берім(о), беріть; жени, женім(о), женіть;

в) у дієсловах із суфіксом -ну- в інфінітиві після приголосного: кивни, кивнім(о), кивніть; крик ни, крикніж(о), крикніть; моргни, моргнім(о), моргніть; ввімкни, ввімкнім(о), ввімкніть;

г) у дієсловах з основою на -л- або -р- після приголосного: підкресли, підкреслім(о), підкресліть; провітри, провітрім(о), провітріть.

2. В інших дієсловах ненаголошений голосний у закінченнях наказового способу відсутній:

а) після голосних: грай, граймо, грайте; купуй, купуймо, купуйте; стій, стіймо, стійте; ший, шиймо, шийте;

б) після приголосних б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р: не горб(ся), не горбте(сь); сип, сипмо, сипте; став, ставмо, ставте; ознайом, ознайомте; ріж,ріжмо, ріжте;

в) після приголосних д, т, з, с, л, н теж зникає, при чому ці приголосні пом'якшуються: сядь, сядьмо, сядьте; трать, тратьмо, тратьте; чисть, чистьмо, чистьте; злазь, злазьмо, злазьте; повісь, повісьмо, повісьте; визволь, визвольмо, визвольте; стань, станьмо, станьте.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Від дієслова їсти наказовий спосіб: їж, їжмо, їжте; для дієслів доповісти, розповісти зазвичай вживаються форми: доповідай | (від доповідати), розповідай (від розповідати).

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Приголосні г, к у наказовому способі переходять у ж, ч: бігти — біжи, біжім(о), біжіть; лягти — ляж, ляжмо, ляжте; пекти — печи, печім(о), печіть (пор. теперішній або майбутній час: біжу, ляжу, печу).

Приголосні з, с, х у словах типу казати, писати, брехати в наказовому способі відповідно переходять у ж, ш: казати — кажи, кажім(о), кажіть; писати—пиши, пишіміо), пишіть; брехати—(не) бреши, (не) брешіть; пор. теперішній час: кажу, пишу, (не) брешу.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Усі дієслова з суфіксом -ува- (-юва-) мають перед закінченням наказового способу голосний у (ю): вимірюй, просмолюй, розказуй.

Форми наказового способу вживаються у реченнях, у яких немає підмета: Привчайся ходити рівно. Не гнись.

Дієслова наказового способу вживаються також і з -ся (-сь): змагайся, змагаймось, змагайтеся.

М'який знак у дієсловах наказового способу пишеться лише тоді, коли приголосний у вимові звучить м'яко, виразно:сядь — сядьмо — сядьте, стань — станьмо — станьте, злазь — злазьмо — злазьте.

Після букв п, в, ч та р м'який знак не пишеться:

Сип — сипмо — сипте, став — ставмо — ставте, клич — кличмо — кличте, вдар — вдармо — вдарте.

Уживання одних часів і способів дієслів замість інших

Дієслова в теперішньому часі й у простій формі майбутнього часу доконаного виду можуть вживатися замість дієслів минулого часу: Іду я вчора вулицею і раптом зустрічаю шкільного товариша, якого не бачив років десять.

Таке вживання властиве розмовному мовленню.

Нерідко наказ або заклик виражається іншими формами дієслів (не наказового способу): Підняти весла! (підняти — неозначена форма дієсл.). Неозначена форма підкреслює категоричність наказу.

У значенні наказового способу можуть уживатися форми:

— дійсного способу:

Зараз ти зробиш уроки, а тільки потім підеш гуляти. Така форма підкреслює обов'язковість дії;

— умовного способу:

Сходив би ти, сину, до крамниці. Така форма вживається для висловлення побажання, прохання, поради.

Такі заміни властиві розмовному та художньому стилям.

Безособові дієслова

Деякі дієслова означають дію або стан, що відбуваються самі по собі, без діючої особи (предмета). Такі дієслова називаються безособовими:

Світає, морозить, вечоріє, дощить.

У таких реченнях не може бути підмета.

Безособові дієслова змінюються лише за часами, їхні форми в теперішньому й майбутньому часі нагадують форми третьої особи однини (морозить), а в минулому — форму однини середнього роду (посутеніло, не спалося).

Безособові дієслова означають явища природи, психічний або фізичний стан людини.

Деякі дієслова можуть вживатися і в особовому, і в безособовому значенні:

Повіває прохолодою (повіває — безособове дієслово). Вітерець повіває (3-тя особа однини).

Тягне на подвір'я (безособове). Мураха тягне соломину (3-тя особа однини).

Питання для самоконтролю

1. Що таке дієслово як частина мови? Назвіть граматичні ознаки дієслів.

2. Що є початковою формою дієслова та які граматичні ознаки вона має?

3. Поясніть написання не з дієсловами. Наведіть приклади.

4. Що виражає категорія виду дієслів? Дайте характеристику кожному виду.

5. У чому полягає різниця між перехідними та неперехідними дієсловами?

6. Схарактеризуйте основні значення форм теперішнього, минулого та майбутнього часів.

7. З'ясуйте особливості поділу дієслів на дієвідміни.

8. Що виражає дійсний спосіб дієслів?

9. Як утворюються дієслова умовного способу?

10. Як утворюються дієслова наказового способу?

11. Що виражають безособові дієслова?

12. Назвіть основні способи творення дієслів. Наведіть приклади.

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 480 | Завантажень: 8 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar