Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО МОРФОЛОГІЯ. Дієприкметник
[ Викачати з сервера (90.5 Kb) ] 12.04.2017, 10:29

Дієприкметник

Сама назва свідчить про те, що ці слова пов'язані з дією (а отже, і з дієсловом) і водночас мають ознаки прикметника. Отже, дієприкметник — це особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

Із дієслівних граматичних ознак дієприкметник має вид (доконаний або недоконаний) та час (теперішній або минулий).

Вид дієприкметника залежить від того дієслова, від якого він утворений. Порівняйте: планувати — планований(недоконаний вид), заплануватизапланований (доконаний вид).

Час дієприкметника зумовлений тим, коли з'явилася ознака, на яку він вказує, — у минулому чи тепер: посивілий(минулий час), сивіючий (теперішній час)..

Як і прикметник, дієприкметник змінюється за родами (підкреслений, підкреслена), числами (підкреслені — множина), відмінками (Н.: почорнілий; P.: почорнілого; Д.: почорнілому і т. д.); залежить від іменника (порівняйте:жовте листя; пожовтіле листя); у реченні виконує роль означення або присудка (Неподалік чорніє щойно зоранеполе. Поле зоране вчасно).

На відміну від прикметників дієприкметники називають не постійну ознаку, а тимчасову, пов'язану з дією. Порівняйте:тихий куток — стихаючий гомін; біла стіна — побілена стіна.

Дієприкметниковий зворот

Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. Наприклад:

На шляху розвитку кожної мови позначились історичні події, пережиті її народом (В. Антоненко-Давидович).

Дієприкметниковий зворот, що стоїть після пояснюваного слова (у нашому прикладі — події), відокремлюється від інших частин речення комою або, якщо після нього речення продовжується, — двома комами: Історичні події,пережиті народом, позначилися на шляху розвитку його мови.

В усному мовленні — виділяється, відповідно, одною або двома паузами.

Якщо дієприкметниковий зворот стоїть перед пояснюваним словом, він ні паузою в усному мовленні, ні комою на письмі не виділяється:

На шляху розвитку кожної мови позначились пережиті її народом історичні події.

Відмінювання дієприкметників

Дієприкметники відмінюються так само, як прикметники твердої групи, — за родами (в однині), числами і відмінками:

 

Однина

 

 

Чоловічий рід

Жіночий рід

Середній рід

Множина

Н.

вічний

керо-

ваний

вічна

керо-вана

вічне

кероване

вічні

керовані

Р.

вічного

керо- ваного

вічної

керо- ваної

вічного

керованого

вічних

керованих

Д.

вічному

керо- ваному

вічній

керо- ваній

вічному

керованому

вічним

керованим

Зн.

вічний, вічного

керо- ваний,

керо-ваного

вічну

керо- вану

вічне

кероване

вічні

(вічних)

керо вані

(керованих)

Ор.

вічним

керо- ваним

вічною

керо- ваною

вічним

керованим

вічними

керованими

М.

(на) вічнім, вічному

(на) керо- ванім, керо- ваному

(на) вічній

(на) керо- ваній

(на)

вічнім, вічному

(на)

керованім, керованому

(на)

вічних

(на)

керованих

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Подвійні форми знахідного відмінка зумовлені назвою істоти (тоді Зн. = Р.) чи неістоти (тоді Зн. = Н.). Вибір форми місцевого відмінка диктується законами милозвучності: якщо наступне слово починається з голосного звука, тоді використовується закінчення -ім, якщо з приголосного- -ому: на замерзлім озері — на розмоклому грунті.

Активні і пасивні дієприкметники

Активні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку виконує пояснюваний іменник: атакуючий загін, дозрілий плід.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку за дією, яку над пояснюваним іменником виконує хтось інший: розв'язана задача, пошитий костюм.

Творення дієприкметників

Активні дієприкметники теперішнього часу утворюються від основи теперішнього часу (форма третьої особи множини без закінчення) за допомогою суфіксів: для дієслів І дієвідміни -уч-(-юч-), для дієслів II дієвідміни ач-(-яч-):

ріж/уть +уч(ий) —> ріжучий,

пала/ють + юч(ий) —> палаючий,

леж/ать + ач(ий) —> лежачий,

го/ять + яч(ий) —> гоячий.

Активні дієприкметники минулого часу утворюються від основи неозначеної форми (відкидання від інфінітива кінцевого -ти за допомогою суфікса -л-: дозрі/ти + л(ий) —> дозрілий).

Пасивні дієприкметники утворюються від основи неозначеної форми (минулого часу — від дієслів доконаного виду, теперішнього — від дієслів недоконаного виду) за допомогою суфіксів -н-, -т-:

викона/ли + н(ий) —> виконаний,

поши/ли + т(ий) —> пошитий,

обговорюва/ли + н(ий) —> обговорюваний.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Якщо основа інфінітива закінчується суфіксом -и-, то під час утворення дієприкметника цей суфікс опускається і вживається суфікс -ен-:

побачи/ти + ен(ий) —> побачений.

Водночас відбуваються характерні для дієслівних форм чергування звуків [с]/[ш], [з]/[ж], [д]/[дж]: скошений, звужений, збуджений.

Якщо перед суфіксом -ен- стоїть губний звук ([б], [п], [ф], [м], [в], перед суфіксом -ен- у дієприкметнику з'являється звук [л]: вислови/ти + ен(ий) —> висловлений.

Перехід дієприкметників у прикметники й іменники

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки виду і часу, а тому й переходити до розряду власне прикметників. Так, у словосполученнях битий шлях, освічена людина виділені слова вказують на постійну ознаку (перше з них не має, зокрема, ознаки недоко-наного виду і теперішнього часу, друге — доконаного виду і минулого часу). Це — прикметники.

Деякі з таких колишніх дієприкметників можуть втратити і здатність вказувати на ознаку предмета, і самі позначають предмет, переходячи таким чином до іменників: керуючий, командуючий, завідуючий, учений:

Керуючий провів нараду;

Орденами нагороджено багатьох учених.

Необхідно розрізняти дієприкметники і прикметники, до складу яких входять суфікси -уч- -ач-, іноді -ен-:блискучий виступ, сипучі піски, гаряча страва, шалений шторм. Виділені слова утворені не від дієслівної основи теперішнього часу або ж називають постійну ознаку.

У ряді випадків дієприкметник і утворений від нього прикметник розрізняються тільки наголосом. У дієприкметників наголос на корені, у прикметників — на суфіксі: пе'чена картопля (пор.: спе'чена) — дієприкметник; пече'на картопля— прикметник.

Написання дієприкметників

1. У дієприкметникових суфіксах -н-, -ен- завжди пишеться одне н: згаданий, втілений.

2. Із двома в пишуться прикметникові суфікси -енн-, -анн-, що вказують на можливість чи неможливість(невблаганний, нескінченний) або на високу міру ознаки (височенний). На відміну від дієприкметникових такі суфікси завжди наголошені. Порівняйте: неоці'нений товар (дієприкметник); неоціне'нний скарб (прикметник).

3. У написанні не з дієприкметниками керуються такими правилами:

не пишеться разом, якщо дієприкметник є означенням і не має залежних слів:

Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами (Д. Павличко).

Але за наявності протиставлення не пишеться окремо: Тільки мав талан до віршів не позичений, а власний(Леся Українка).

не пишеться окремо, якщо:

а) у реченні є залежні від дієприкметника слова:

Жайворонки робили свій перший засів на ще не зораних плугом нивах (М. Коцюбинський);

б) дієприкметник є в реченні присудком:

Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий (Народна творчість).

Уживання дієприкметників

Дієприкметник — елемент книжного мовлення. В усному мовленні (у розмовно-побутовому стилі) він уживається рідко.

До широко вживаних у всіх книжних стилях належать пасивні й активні дієприкметники минулого часу.

Пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються здебільшого в науковому та діловому мовленні (досліджувана проблема, обговорюваний проект і т. д.). Активні дієприкметники теперішнього часу вживаються рідко, тоді, коли немає залежних від них слів. Здебільшого їх замінюють підрядними реченнями: замість «Наступаючі на цій ділянці частини досягли успіху» — «Частини, які наступають на цій ділянці, досягли успіху». Активних дієприкметників минулого часу з суфіксами -ш-, -вш- в українській мові немає (рідко вживаний виняток — дієприкметник перемігший).

Безособові форми на -НО, -ТО

Українській мові властиві утворені від пасивних дієприкметників форми на -но, -то: відзначено, здобуто, наказано. Це — незмінні слова, які виконують роль головного члена в безособових реченнях (у них немає підмета): Хай буде вікпрожито як належить (Л. Костенко).

Безособові форми на -но, -то вживаються зазвичай у значенні «хтось щось зробив».

Речення з пасивними дієприкметниками і формами на -но, -то часто є близькими за зістом (синонімічними):

Поле було зоране ще восени. — Поле було зорано ще восени.

Різниця ж у тому, що дієприкметник вказує на ознаку за дією, а безособова форма на -но, -то — на результат дії.

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Кінцеве в цих формах є не закінченням, а суфіксом!

Послідовність розбору дієприкметника

1. Назва частини мови, її форма.

2. Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).

3. Активний чи пасивний.

4. Доконаного чи недоконаного виду.

5. Час — теперішній чи минулий.

6. Число.

7. Рід (в однині).

8. Відмінок.

9. Синтаксична роль.

10. Особливості вимови та написання.

Зразок розбору дієприкметника

В зів'ялих листочках хто може вгадати красу всю зеленого гаю (/. Франко).

1. Зів'ялих — дієприкметник.

2. Початкова форма — зів'ялий.

3. Активний.

4. Доконаний вид.

5. Минулий час.

6. Чоловічий рід.

7. Множина.

8. Місцевий відмінок.

9. Означення.

10. Після в перед я пишеться апостроф.

Питання для самоконтролю

1. Що таке дієприкметник?

2. Які граматичні категорії мають дієприкметники?

3. Що таке дієприкметниковий зворот? Як він виділяється на письмі?

4. Як відмінюються дієприкметники? Наведіть приклади.

5. Як утворюються активні й пасивні дієприкметники?

6. Розкажіть про написання не з дієприкметниками.

7. У чому полягає різниця між дієприкметниками та безособовими формами на -но, -то?

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 183 | Завантажень: 6 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar