Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО. ЧЛЕНИ РЕЧЕННЯ
12.04.2017, 10:38

Члени речення

Залежно від ролі у структурі речення всі слова виступають як головні (підмет і присудок) або другорядні(додаток, означення, обставина) його члени.

Головні члени речення є його граматичною основою. Другорядні слугують для поширення граматичної основи, конкретизації, уточнення змісту.

Підмет. Способи його вираження

Підмет — це головний член речення, що означає предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питанняхто? що?

За структурою підмети поділяються на прості й складні.

Простий підмет виражається іменником у називному відмінку або словами інших частин мови у значенні іменника.

Способи вираження простого підмета

1. Називним Відмінком:

— іменника: Встає зоря багрова (І. Нагнибіда);

— займенника: Я чую твій плач, Ярославно (П. Воронько);

— субстантивованого прикметника: Злий плаче від заздрості, а добрий — від радості (Народна творчість);

— числівника: Дев'ять — непарне число.

2. Неозначеною формою дієслова: Любить свій край — це для народу жити, боротися за юне, за нове (В. Сосюра).

3. Фразеологізмом: Вибиватися в люди — справа не проста (М. Сингаївський).

4. Вигуком, звуконаслідуванням: Десною котилося переможне «ура» богунців (О. Десняк).

Складний підмет виражається словосполученням або й цілим реченням.

Способи вираження складного підмета

1. Іменником у називному відмінку + іменником ізприйменником в орудному відмінку:

Сніг з морозом поморозив всі на полі квіти (Леся Українка).

2. Займенником у цих же формах:

Та ми ж з тобою були колись товариші (Леся Українка).

3. Числівником у називному відмінку + іменник (займенник, прикметник) у родовому відмінку множини (з числівником один вживається однина):

П'ять кораблів гордо мчать по вкритому піною морю.

4. Займенником кожен, хтось, дехто + іменник або займенник у родовому відмінку множини з прийменником:

Кожен із хлопців почував себе так, ніби до нього повернувся його рідний батько (М. Стельмах).

5. Реченням, ужитим як цитата:

«Ревіла буря, грім гримів» навіки житиме в нащадках (Т. Масенко).

Присудок. Способи його вираження

Присудком називається головний член речення, який означає, що говориться про підмет, і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? ким він є?

Присудки бувають прості та складені.

Способи вираження простого дієслівного присудка

У ролі простого присудка можуть виступати:

1. Дієслова дійсного способу:

— теперішній час:

Я не люблю тебе, ненавиджу, Беркуте (І. Франко);

— минулий час:

В житті ні разу я неправді не служив (М. Рильський);

— майбутній час:

Я не забуду вчителя старого (А. Малишко).

2. Дієслова умовного способу:

Я б землю покинув і в небо злітав (М. Петренко).

3. Дієслова наказового способу:

Верни до мене, пам'яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою, хай сходить співом горло солов'я в гаю нічному (В. Стус).

4. Вигуки, звуконаслідування:

Наша кішка в ліжко «скік» (Н. Забіла).

ЦЕ ТРЕБА ЗНАТИ!

Простим вважається і присудок, виражений двома словами, якщо вони є однією формою дієслова. Це форми умовного способу, наказового способу з частками хай, нехай, а також складена форма майбутнього часу недоконаного виду: Буду я навчатись і мови золотої у траеи-веснянки, у гори крутої (А. Малишко).

5. Неозначена форма дієслова:

Наше бажання — жити в мирі та дружбі з усіма народами.

6. Фразеологізми: Я прикусив язика (замовк).

Простий дієслівний присудок, виражений змінною формою, узгоджується з підметом:

— у теперішньому і майбутньому часах та в наказовому способі — у числі й особі: учні прочитають, я літатиму, ми знаємо, ви зробіть;

— у минулому часі та умовному способі — у числі й роді: Далеко біліли широкі плеса (О. Десняк). Тебе я слухала б довіку, куме мій (Л. Глібов). Кожен допоміг би товаришеві.

При підметі, вираженому кількома словами, присудок вживається:

— в однині, якщо до підмета входять слова більшість, частина, решта, багато, мало, чимало: Більшість присутніх із пропозицією погодились; Багато років минуло відтоді;

— у множині, якщо підмет виражений сполученням називного та орудного відмінків: Зажурилися батько з матір'ю;

— і в однині, і в множині, якщо підмет виражений іменником та кількісним числівником:

П'ять учнів вчаться на «відмінно».

На консультацію прийшло дев'ять учнів.

При абревіатурах присудок узгоджується в роді та числі з тим словом, яке було головним у словосполученні, від якого утворено абревіатуру:

УПА майже десять років боролась (бо: Українська повстанська армія) за незалежність України.

Складені присудки

Складеним називається присудок, виражений двома або кількома словами. Складені присудки бувають дієслівні та іменні.

Складений дієслівний присудок містить допоміжне дієслово, яке своїми граматичними ознаками узгоджується з підметом, вказує на час та спосіб дії, на початок, тривалість, кінець, бажаність чи можливість дії і неозначену форму дієслова, що виражає саму сутність дії:

Поет мусить постійно враховувати рівень читача (В. Стус).

Допоміжними бувають дієслова стати, могти, починати, продовжувати, закінчити, хотіти, бажати, прагнути, вирішити та ін.:

Потім уже Софійка стала розглядати Заболотного спокійно (О. Гончар).

У допоміжній частині дієслівного складеного присудка можуть також уживатися:

— прикметники ладен, згоден, повинен, радий:

Я готовий випести всі випробування (Ю. Збанацький);

— дієприкметники змушений, покликаний, приречений, зобов'язаний:

Я зобов'язаний допомогти старому (М. Стельмах);

— присудкові прислівники треба, можна, необхідно, слід, соромно, шкода, жаль, пора:

Треба твердо нам в бою стояти (І. Франко).

Іменним складеним присудком називається присудок, що складається з допоміжного дієслова та іменної частини.

У ролі допоміжного, як правило, виступає слово бути в усіх його формах. Рідше — дієслова ставати, вважатися, називатися, видаватися, являти собою, становити. Часто допоміжне дієслово пропускається, і тоді говоримо про нульове допоміжне слово.

Способи вираження іменної частини присудка

У ролі іменної частини присудка можуть виступати різні частини мови:

1. Іменники в називному, родовому або орудному відмінках з прийменником та без нього: Марта була ще дитина, коли після смерті батька Сафрон взяв дівчинку до себе (М. Стельмах). Я був без імені, роду й племені (М. Коцюбинський).

2. Прикметники в називному або орудному відмінку, а також у формах вищого та найвищого ступенів:

Ніч була тиха й темна (Г. Епік).І хороша напівдитяча усмішка зробила привабливішим його довгасте, no-степовому замкнуте обличчя (М. Стельмах).

3. Кількісні числівники:

І в школі, і в інституті він був першим.

4. Займенники:

Парчевський зостався сам (Ю. Смолич).

5. Дієприкметники:

У тих торбах, опріч шкільних книжок, були напхані календарі, часослови, житіє... (С. Васильченко)

6. Прислівники:

Хома був трохи напідпитку (О. Довженко).

7. Фразеологізми:

Ці слова для Якова стали як холодний душ (А. Головко).

До іменної частини можуть входити порівняння зі сполучниками мов, немов, як, ніби, наче. У таких випадках кома не ставиться:

Ми стали наче вищими.

Тире між підметом і присудком

Тире ставиться:

1. Тире між підметом і присудком ставиться, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним:

Бук — дерево. Три та сім — десять. Київ — Столиця України. Мистецтво — найкращий педагог (О. Гончар). Пісня і праця — великі дві сили, їм я бажаю до скону служить (І. Франко).

2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом:

Говорити —річ нудна.

Працювати — сліддо дна (М. Рильський). Життя прожити — не поле перейти (Прислів'я).

3. Перед це (це є), оце, то, ось, (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:

Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити їі надійно від усіх ворогів (О. Лупій).

Сміле слово — то наші гармати,

Світлі вчинки — то наші мечі (П. Грабовський).

Зернина — то життя у сповитку (І. Кащук).

Серце чисте співця —

То ранкової відблиск роси (О. Ющенко).

4. На місці пропущеного присудка:

Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (М. Коцюбинський).

Без витоку нема ріки,

Як без коріння — крони (П. Осадчук).

Тире не ставиться:

1. Якщо підмет або присудок виражаються займенником, прикметником, дієприслівником, порядковим числівником:

Я син народу (І. Франко). Творчість завжди мрійна і тривожна (В. Симоненко).

2. Якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять слова як, ніби, наче, мов, немов:

Хата як писанка.

3. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не: Серце не камінь.

Питання для самоконтролю

1. Чим відрізняється речення від інших одиниць мови (звуків, морфем, слів)?

2. Назвіть основні ознаки речення.

3. Які речення називаються двоскладними?

4. Чому саме іменник у називному відмінку є основним способом вираження підмета?

5. Чим ще може бути виражений підмет?

6. Що таке присудок? Які ви знаєте види присудків за будовою?

7. Назвіть способи вираження простого дієслівного присудка.

8. Що таке складений присудок? Які у нього підвиди?

9. Чим може бути виражений складений іменний присудок?

10. Чим може бути виражений складений дієслівний присудок?

11. Коли між групою підмета і присудка ставиться тире?

12. Коли тире не ставиться?

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 539 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar