Головна » Файли » Для учнів » Вишневецький В.О., українська мова та література

УКРАЇНСЬКА МОВА. ПІДГОТОВКА ДО ЗНО. СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
12.04.2017, 10:36

Словосполучення

Словосполучення — це синтаксична одиниця, що утворюється поєднанням двох або більшої кількості повнозначних слів. Слова у словосполученні пов'язані підрядним зв'язком: одне з них головне, інші — залежать від нього. Смисловий зв'язок і межі словосполучення виявляються за допомогою запитання від головного слова до залежного.

За характером головного слова словосполучення поділяються на іменні (головне слово — іменник, прикметник, займенник або числівник): ввічливий хлопець, цікавий для всіх, кожен з нас, четвертий зліва; дієслівні: співати в хорі, загорілий на сонці, прислухаючись до порад; прислівникові: набагато зручніше.

Словосполучення входить до речення як його складова частина, є будівельним матеріалом для речення і може вйчленовуватися із речення. Наприклад, у реченні: Зацвіла в долині червона калина (Т. Шевченко) — є два словосполучення: червона калина — калина яка? — смислове відношення (предмет і його ознака) означальне; зацвіла в долині — зацвіла де? — смислове відношення (дія і місце) обставинне.

Словосполучення, до яких входять два самостійні слова, називаються непоширеними (гарна картина, дуже корисний, читати вголос).

Поширене словосполучення об'єднує в собі більше двох самостійних слів (буду говорити коротко, найбільш відомий хірург, літо п'ятдесят третього, людина похилого віку).

Схеми будови наведених словосполучень

Словосполучення точніше і повніше, ніж окреме слово, називає предмети, дії, ознаки. Порівняйте:

книжка — цікава книжка;

читати — читати газети.

Словосполучення не виражає думки, не має інтонаційного оформлення. Воно, як і слово, слугує матеріалом для побудови речень.

Зв'язок між словами у словосполученні виражається за змістом і граматично (зелене листя, а не, скажімо, «зеленої» листя; розв'язати задачу, а не розв'язати «задач») або тільки за змістом (наполегливо працювати). Тільки за змістом пов'язуються з головним ті залежні слова, що не мають здатності змінюватись (прислівники і дієприслівники), а також неозначена форма дієслова.

Не належать до словосполучень однорідні члени речення, сполучення самостійного і службового слів (перед концертом, проти вітру, тільки недавно), складені форми частин мови (більш виразний, будуть розповідати), а також підмет і присудок як граматична основа речення (діти граються; фільм прекрасний).

Способи зв'язку слів у словосполученні

Основною ознакою словосполучень є підрядний зв'язок між головним і залежним словами. Розрізняють три види підрядного зв'язку: узгодження, керування і прилягання.

1. Узгодженням називається такий спосіб підрядного зв'язку, за якого залежне слово вживається в тій самій формі (роду, числа, відмінка), що й головне, тобто залежне слово узгоджується з головним: чарівний голос, чарівна музика, чарівне дзеркало.

При узгодженні зміна форми головного слова вимагає зміни форми залежного: чарівного голосу, чарівної музики, чарівним дзеркалом.

Повним називається узгодження, за якого залежне слово повністю узгоджує всі свої форми з формами головного. Як правило, це узгодження прикметників, порядкових числівників, окремих розрядів займенників, дієприкметників з іменниками: рання весна, п'ятий клас, своя людина, наш друг, виконане завдання, різальний інструмент.

Неповними називають узгодження залежного слова з головним, але не в усіх формах: село Дем'янівці, село Піски(немає узгодження в граматичних формах числа); село Гайшин, місто Яготин, лікар Ярова (немає узгодження в граматичних формах роду).

2. Керуванням називають такий спосіб підрядного зв'язку, за якого головне слово керує залежним, тобто вимагає, щоб залежне слово стояло у певному відмінку: співати пісню, писати листа, думати про справу, піклуватися про батьків, сказати друзям.

В українській мові розрізняють так і види керування: прийменникове, безприйменникове, сильне і слабке.

Безприйменникове (безпосереднє) — керування, за якого залежне слово не має прийменника: написати твір, приготувати обід, ввімкнути апарат, зустріти гостей.

Прийменникове (посереднє) — керування, за якого залежне слово має при собі посередника — прийменник:вчиться у школі, прийшов до нас, перемога за нами, працювати з металом.

За міцністю підрядного зв'язку розрізняють сильне і слабке керування.

Сильним називають керування, за якого головним словом є перехідне слово і воно вимагає від залежного форми тільки знахідного чи родового відмінка: готувати обід, випускати продукцію, складати іспити, не мати боргів, не ображати нікого, купити молока.

Слабке керування спостерігається у всіх інших словосполученнях, воно не вимагає тільки певного відмінка, здійснюється за допомогою прийменника: їхати до сестри, святкувати з сестрою, їхати на олімпіаду, спати на ліжку, спати до ранку, яблуко на яблуні, яблуко переді мною, яблуко для вас.

3. Прилягання — це такий спосіб підрядного зв'язку, за якого залежне слово приєднується («прилягає») до головного тільки за змістом. Зв'язком прилягання приєднуються незмінювані слова і форми:

— прислівники: ходити швидко, відповідати впевнено, сміятися радісно, вставати вранці, працювати добре, погано, сумлінно;

— неозначена форма дієслова: збиралися вчитися, любила грати, хотів їхати;

— дієприслівники: сидів думаючи, ішов вагаючись, читати лежачи, співають ідучи, виступав хвилюючись, дивитись стоячи.

Словосполучення

Послідовність розбору словосполучення

1. Речення з аналізованим словосполученням.

2. Вказати головне і залежне слово (поставити питання).

3. Вказати вид словосполучення за будовою і за характером головного слова.

4. Вказати спосіб зв'язку залежного слова з головним.

5. Визначити вид словосполучення за головним словом.

6. Накреслити схему будови словосполучення.

Словосполучення

Зразок розбору словосполучення

1. Для того, щоб любити свій народ, не треба ненавидіти інші народи (О. Кобилянська),

2. Любити (головне слово) (що?) народ (залежне слово).

3. Непоширене, дієслівне.

4. Сильне, безприйменникове керування.

5. Дієслівне.

Питання для самоконтролю

1. Що вивчає синтаксис?

2. Що таке словосполучення?

3. На які види поділяються словосполучення за головним словом?

4. Які способи словосполучень ви знаєте?

5. Що таке узгодження? Наведіть приклади.

6. Який спосіб підрядного зв'язку називається керуванням? Назвіть його види. Наведіть приклади.

7. Чим відрізняється прилягання від узгодження?

Речення

Від словосполучень та інших одиниць мови речення відрізняється тим, що є одиницею вищого рівня мови, а саме комунікативною. У формі речень твориться і виражається думка, передаються повідомлення, накази, прохання, питання,почуття і волевиявлення, тобто відбувається спілкування.

Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому граматичної основи — одного або двох головних членів.

Речення класифікується за різними ознаками.

1. За метою висловлювання:

розповідні, у них про щось або когось розповідається, щось описується. Розповідні речення мають свою інтонацію, що характеризується спокійним тоном, який підвищується на головній частині і спадає в кінці речення: А вранці полк вийшов на відкрите узлісся і, вражений, зупинився в німому зачаруванні (О. Гончар);

питальними називаються речення, у яких є питання, що вимагають відповіді співрозмовника або спонукають його до роздумів. Питальні речення мають питальну інтонацію та питальні слова хто, що, чий, чи, невже, хіба, де, коли, як, чому та інші: Слово, чому ти не твердая криця? (Леся Українка). Різновидом питальних речень є риторичні речення. Вони не потребують відповіді на поставлене питання, а передають роздуми або виражене у питальній формі спонукання до дії: Чом, чом, чом, земле моя, так люба ти мені? (Народна творчість);

спонукальними є речення, у яких виражається спонукання до дії, наказ, вимога, заборона, порада, заклик, побажання: Сміливо ж, браття, до праці ставайте (Б. Грінченко).

2. За емоційністю висловлювання:

неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.

окличні: Яка чудова пора—рання осінь!

Окличними є більшість спонукальних речень, але й інші види речень можуть бути окличними, якщо виражають оклик, погрозу, захоплення, радість:

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть думи сумні!

Леся Українка

3. За кількістю граматичних основ:

прості (з однією граматичною основою): На Запоріжжі склалася залізна військова дисципліна (Із журналу);

складні (з двома або більшою кількістю граматичних основ):

Уже й літо минулося, Зима вже надворі, А Марина сидить собі, Уже й не говорить...

Т. Шевченко

4. За характером граматичної основи:

двоскладні (з підметом і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер);

односкладні (з одним головним членом): Літо. Світає вже о третій годині.

5. За наявністю другорядних членів:

непоширені (без другорядних членів): Ідуть дощі. Вечір. Гримить;

поширені (з другорядними членами): Ідуть холодні осінні дощі. Зимовий вечір. На заході безперестанно дощить.

Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Значення речення залежить не тільки від набору слів та їхніх форм, але й від порядку їхнього розташування. Порівняйте:

Від села до залізничної станції п'ять кілометрів — точний вимір відстані;

Від села до залізничної станції кілометрів п'ять — приблизна оцінка відстані.

Розрізняють прямий і зворотний порядок слів у реченні. За прямого порядку слів підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення — перед означуваним словом, а неузгоджене — після слова, від якого воно залежить, додаток — після присудка, обставини можуть займати різні місця: Широка дорога стелиться від Києва на Богуслав і далі в шевченківський край. Вересень уже запалив вогнища у лісах і дібровах (І. Нечуй-Левицький).

Інше розташування членів речення характеризує зворотний порядок слів (інверсія).

Інверсія не змінює синтаксичної будови речення, порушення звичайного порядку слів часто використовується для того, щоб виділити певні слова, підкреслити їхнє значення: У цю величну хвилину тихо розгортаються кущі, і на галявину виходить — Хо (М. Коцюбинський). Ніколи пить ворожі коні не будуть воду у Дніпрі (В. Сосюра).

На інверсовані слова зазвичай падає логічний наголос — посилення голосу під час їхньої вимови. Інверсія найчастіше застосовується в художньому стилі мовлення.

Категорія: Вишневецький В.О., українська мова та література | Додав: vishnevetskiy1967
Переглядів: 654 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar